Положення

про антибулінгову політику

Ковалівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів

ВСТУП

Основним завданням сучасної школи, що підтверджується й поширюється Міністерством освіти і науки України та Міжнародною організацією ЮНІСЕФ є створення нового освітнього простору, головними засадами якого є створення безпечного навчального середовища, а також  забезпечення прав, свобод та інтересів дітей.  Концепція «Нова українська школа» (НУШ) вимагає реформування існуючого алгоритму розвивальної, корекційної та профілактичної роботи, адже дуже часто в освітніх закладах  постає проблема булінгу та порушення норм поведінки учнями, що не дозволяє в повному обсязі досягти поставлених демократичних орієнтирів. Важливою умовою ефективності роботи працівників психологічної служби є розставлення пріоритетів та цілей, викладених комітетом ООН:

• взаєморозуміння;
• взаємоповага;
• дружня атмосфера;
• пріоритет прав людини;
• толерантність;
• постійний розвиток;
• активна життєва позиція;
• здоровий спосіб життя;
• людяність;
• порядність;
• повага до приватного життя;
• мир;
• єдина країна.

Розділ І   Основні засади антибулінгової політики закладу

1. Будь-які прояви булінгу (цькування) є неприпустимими.

2. Кожен має почуватися захищеним.

3. Надання підтримки усім працівникам закладу для створення ними позитивної атмосфери задля попередження булінгу (цькування

4. Взаємоповага всіх учасників освітнього процесу.

5. Будь-які прояви булінгу будуть розглядатися дуже уважно та серйозно.

6. Моніторинг виконання та перегляд антибулінгової політики

 Ми вважаємо пріоритетними довірливі (щирі) відносини, взаємну повагу у спільності, яка враховує особистісні культурні особливості, різноманітне походження кожної дитини та дорослого.

                                      Розділ ІІ      Визначення понять

БУЛІНГ

Не кожен акт насильницької поведінки є булінгом, але кожен булінг є актом насильницької поведінки, яка повторюється.

Булінг, або цькування (від англ. buly – «хуліган», «задирака», «грубіян», «to buly» - «задиратися», «знущатися») – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Особливою ознакою булінгу є довготривале відторгнення дитини її соціальним оточенням (за визначенням Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству від 7 грудня 2017 року №2229»).

Булінг проявляється в багатьох формах: є вербальна, фізична, соціальна форми булінгу, а також кіберзалякування

Вербальний булінг

Словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).

 Фізичний булінг

Фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.

 Соціальний булінг

Соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапеза це за обіднім столом, гра, заняття спортом чи громадська діяльність.

Кіберзалякування

Кіберзалякування (кібернасильство) або булінг у кіберпросторі полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

1. систематичність (повторюваність) діяння;
2. наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
3. дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Жертвами булінгу є обидві сторони акту насильницької поведінки, а також свідки вчинку.Кривдник, або булер – дитина/доросла людина, яка вчиняє дії з ознаками насильницької поведінки, чинить булінг.

Розділ ІІІ   Реагування та протидія булінгу

ПОРЯДОК

подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькуванню)

1. Учасники освітнього процесу, яким стало відомо про випадки булінгу (цькування) зобов’язані повідомляти директора.

2. Розгляд та неупереджене з’ясування обставин випадків булінгу(цькування) здійснюється відповідно до поданих заявниками заяв (далі – Заява).

3. Прийом та реєстрацію поданих Заяв здійснює особисто директор закладу або його заступник з виховної роботи.

4. Заяви реєструються в окремому журналі реєстрації заяв про випадки булінгу (цькування).

5. Датою подання заяв є дата їх прийняття.

6. Розгляд Заяв здійснюється з дотриманням конфіденційності.

Відповідальна особа

1. Відповідальною особою призначається працівник закладу освіти  з числа педагогічних працівників.

  2. До функцій відповідальної особи відноситься прийом та реєстрація Заяв, повідомлення керівника закладу.

3. Відповідальна особа призначається наказом керівника.

Терміни подання та розгляд Заяв

1. Заявники повідомляють керівника закладу про випадки булінгу (цькування), та подають Заяву.

2. Рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб видається протягом 1 робочого дня з дати подання Заяви.

3. Розслідування випадків булінгу (цькування) уповноваженими особами здійснюється протягом 3 робочих днів з дати видання рішення про проведення розслідування.

4. За результатами розслідування протягом 1 робочого дня створюється Комісія та призначається її засідання на визначену дату, але не пізніше, ніж через 3 робочих дні після створення Комісії.

5. Керівник закладу освіти  зобов’язаний повідомити уповноважені органи Національної поліції (ювенальна поліція) та службу у справах дітей про кваліфікований Комісією випадок булінгу (цькування) протягом одного дня.

Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування)

1. За результатами розгляду Заяви керівник закладу видає рішення про проведення розслідування випадків булінгу (цькування) із визначенням уповноважених осіб.

2. Уповноважені особи мають право вимагати письмові пояснення та матеріали у сторін.

3. Для прийняття рішення за результатами розслідування керівник створює комісію з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі – Комісія) та скликає засідання.

4. Комісія створюється наказом керівника.

5. До складу комісії можуть входити педагогічні працівники (у томі числі психолог), батьки постраждалого та булера, директор та інші зацікавлені особи.

6. Комісія у своїй діяльності керується законодавством України та іншими нормативними актами.

7. Якщо Комісія визначила, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт, директор зобов’язаний повідомити уповноважені органи Національної поліції (ювенальна поліція) та службу у справах дітей.

8. Якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою, про що керівник  повідомляє постраждалого.

9. Рішення Комісії приймаються більшістю її членів та реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.

10. Потерпілий чи його/її представник можуть звертатися відразу до уповноважених органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та службу у справах дітей з повідомленням про випадки булінгу (цькування).

11. Батьки зобов’язані виконувати рішення та рекомендації Комісії.

Реагування на доведені випадки булінгу

1. На основі рішення комісії з розгляду випадків булінгу (цькування), яка кваліфікувала випадок як булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, директор:

- повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

- забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування) (далі – Заходи).

2. Заходи здійснюються заступником директора з виховної роботи у взаємодії з практичним психологом, соціальним педагогом та затверджуються директором.

 Процедура/послідовність кроків і реагування на зафіксовані прояви насильницької поведінки щодо учнів/дорослого у школі різними сторонами.

Дитина, яка стала свідком булінгу або акту насильницької поведінки:

1. Миттєво звернутися до будь-якого дорослого, який перебуває поблизу, з проханням допомогти зупинити ситуацію;

2. Невідкладно повідомити класного керівника свого класу про випадок, що стався, якщо інцидент зафіксований серед однокласників;

3. Брати участь у загальних подіях класу за участі класного керівника та психолога щодо врегулювання психологічно-емоційного клімату .

Працівник закладу освіти (вчитель, класний керівник та ін.), який став свідком булінгу або акту насильницької поведінки:

1. Миттєво зупинити неприйнятні дії;

2. Дізнатися імена та прізвища учасників події. Невідкладно повідомити класного керівника класу про зафіксований акт насилля, надати детальну інформацію про обставини ситуації;

3. Вжити невідкладних дисциплінарних превентивних заходів: нагадати правила школи та наслідки їх порушення.

Класний керівник, який дізнався про випадок булінгу з дитиною свого класу:

1. Заспокоїти, розрадити, нормалізувати поведінку всіх учасників акту насильницької поведінки.

2. Визначити, чи цей випадок підпадає під визначення «булінг». Якщо цей акт насильницької поведінки не класифікується як булінг, провести розмову з учасниками події щодо її причин та запобігання такого в майбутньому. Якщо є проявом булінгу – тоді крок 3;

3. Провести розмову з класом з метою нагадати про Антибулінгову політику школи та неприпустимість булінгу у школі;

4. У той же день повідомити батьків суб’єкта і об’єкта булінгу про ситуацію під час особистої зустрічі;

5. У той же день повідомити про ситуацію, що сталася, в батьківській групі з обмеженим доступом, без вказування імен і прізвищ учасників.

6. У той же день повідомити психолога про випадок булінгу у класі;

7. У той же день зафіксувати випадок булінгу в Журналі щоденного обліку роботи практичного психолога;

8. У співпраці з психологом, керівником МО класних керівників розробити план індивідуальної роботи з класом для нормалізації психологічного клімату, а також провести індивідуальну роботу з учасниками акту насильницької поведінки;

9. Усі подальші дії класний керівник, психолога та директора школи регулює Політика вирішення конфліктів у школі «Кроки до безпеки».

Кроки батьків:

Батьки дитини, яка поскаржилася на булінгову поведінку щодо неї:

1. Повідомити кл. керівника про скарги дитини і підозри на булінг, переконатися, що у школі зафіксований і мав місце випадок булінгу, про який розказує дитина;

2. Обговорити скарги дитини на випадок насильницької поведінки щодо неї під час особистої зустрічі з класним керівником і психологом школи;

3. Поговорити з дитиною про неможливість проявів в школі та необхідність співпрацювати зі шкільним психологом та класним керівником до нормалізації психоемоційного стану дитини і психологічного клімату в класі;

4. Зустрітися з психологом школи щодо усунення наслідків булінгу;

5. У разі рекомендацій шкільного психолога звернутися до позашкільного психолога чи психотерапевта. У цьому випадку регулярно повідомляти шкільного психолога про етапи і результати роботи;

6. Відвідати щонайменше 2 зустрічі з психологом школи задля профілактики виникнення в подальшому таких випадків;

7. Постійно надавати й отримувати від класного керівника зворотній зв'язок щодо емоційного стану дитини.

Батьки дитини, у якої зафіксували булінгову поведінку:

1. Прийти на зустріч з класним керівником, психологом та отримати детальну інформацію стосовно проявів дитини та обставин ситуації, що склалася;

2. Ознайомитись із записом у Журналі щоденного обліку роботи практичного психолога та Політикою вирішення конфліктів у школі. У разі відмови прийти на зустріч витяг із журналу з описом ситуації надсилають на поштову адресу батьків рекомендованим листом чи на електронну пошту вказану у договорі. Політика конфліктів починає діяти з 4 етапу;

3. Поговорити з дитиною про неприпустимість булінгу у школі та необхідність співпрацювати зі шкільним психологом та кл. керівником до нормалізації психоемоційного стану дитини і психологічного клімату в класі;

4. Співпрацювати з психологом школи щодо усунення наслідків булінгу. Відвідати щонайменше 2 зустрічі з психологом школи задля профілактики виникнення в подальшому таких випадків;

5. Звертатися до позашкільного психолога чи психотерапевта за рекомендацією шкільного психолога чи за власним бажанням. У такому разі регулярно повідомляти шкільного психолога про етапи та результати роботи.

6. Постійно надавати й отримувати від кл. керівника зворотній зв'язок щодо емоційного стану дитини;

Батько/мати, який/-а зазнали булінгу від працівників школи:

1. Назвати неприйнятну поведінку «булінгом» із посиланням на Антибулінгову політику школи;

2. Повідомити керівника закладу освіти про випадок булінгу та підтвердити письмово про випадок булінгу відповідно заявою;

3. Співпрацювати з керівником закладу та іншими спеціалістами, яких визначить керівник, для розв’язання неприйнятної ситуації.

7. Кроки шкільного психолога щодо роботи з усіма залученими учасниками булінгу:

1. У той же день зафіксувати випадок булінгу в Журналі щоденного обліку роботи практичного психолога зі слів кл. керівника, дитини – об’єкту/суб’єкту булінгу, батьків, інших сторін учасників випадку булінгу;

2. У співпраці з кл. керівником розробити план індивідуальної роботи з класом для нормалізації психологічного клімату, а також провести індивідуальну роботу з учасниками акту насильницької поведінки.

3. Провести щонайменше 2 зустрічі з батьками обох сторін конфлікту щодо усунення наслідків та профілактичних заходів;

4. У раз потреби, рекомендувати батькам звернутися до позашкільного психолога чи психотерапевта. У цьому випадку регулярно підтримувати контакт з позашкільними спеціалістами та обмінюватися інформацією, коригувати план індивідуальною роботи з учасниками акту насильницької поведінки.

5. Ввести спостереження за усіма учасниками булінгу, акумулювати та аналізувати інформацію від кл. керівника, вчителів, батьків тощо до повного відновлення сприятливого психологічного клімату у класі та емоційного стану дітей.

8. Кроки класного керівника/шкільного психолога щодо роботи зі свідками пасивними учасниками булінгу:

1. Провести розмову-нагадування з класом щодо неприпустимості проявів булінгу і насильницької поведінки в школі;

2. Провести позапланові класні активності, під час яких діти проявляють себе з менш звичних сторін, мають змогу зблизитися та налагодити відносини.

9. Кроки працівників закладу освіти:

Працівник закладу освіти, який зазнав булінгу від учня/групи учнів:

1. Назвати неприйнятну поведінку «булінгом» і нагадати про недопустимість проявів булінгу в школі;

2. Повідомити класного керівника про випадок булінгу;

3. Підтвердити письмово випадок булінгу відповідною заявою;

4. Повідомити директора школи про цей випадок.

Працівник закладу освіти, який зазнав булінгу від батьків учня або групи:

1. Назвати неприйнятну поведінку «булінгом» і нагадати про неприпустимість проявів булінгу в школі;

2. Повідомити керівника про випадок булінгу та підтвердити письмово про випадок булінгу відповідно заявою;

3. Співпрацювати з керівником та іншими спеціалістами, яких визначить керівник закладу освіти, для розв’язання неприйнятної ситуації.

Розділ ІV АЛГОРИТМ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ БУЛІНГУ

 Для успішного попередження та профілактики насильницької поведінки, в т.ч. булінгу у школі, виконуються такі дії:

ü Співробітники школи здійснюють регулярний нагляд (моніторинг) у шкільних коридорах і зонах спільного користування (спортивних залах, ігрових зонах, рекреаціях);

ü Окремо визначені туалети для дітей різної статі, визначені окремо туалети для персоналу;

ü Учню/учениці залишати територію школи після прибуття і до закінчення уроків згідно розкладу занять можна лише за відповідної заяви батьків і за згодою адміністрації школи;

ü Школа навчає персонал навичкам ненасильницького спілкування у вигляді лекцій, тренінгів, практичних занять;

ü В освітню програму включено профілактичні тренінги, психологічно-рольові ігри за темами толерантності, профілактики конфліктів та булінгу;

ü У практиці школи проведення загальношкільних заходів, до яких залучаються батьки, члени родин, громадські діячі, мешканці мікрорайону: благодійні ярмарки та волонтерські акції; День здоров’я, спортивні змагання «Я і тато – спортивні хлоп’ята», «Суперкозак року»; фестиваль мистецтв «Зірки ХХІ століття»; гала-концерт до Дня сім’ї та Дня матері; новорічне шоу та інш.;

ü Класний керівник постійно впливає на соціально-психологічний клімат класу;

ü Класний керівник планує та проводить командоутворюючі ігри, заняття і вправи серед учнів;

ü Шкільний психолог веде регулярну корекційну роботу впродовж навчального періоду з класами, окремими групами дітей, окремими дітьми щодо дотримання ними правил,  толерантності, уникнення проявів насильницької поведінки;

ü Шкільний психолог, відповідно до затвердженого плану роботи, досліджує психологічний клімат у класі, групову динаміку класу, емоційний стан учнів, проводить соціометрію для отримання інформації про взаємовідносини серед дітей. Отриману інформацію використовує для формування та корегування роботи психолога з класом;

ü Шкільний психолог шляхом спостереження та аналізу розпізнає в учнів і працівників школи проблеми в міжособистісному спілкуванні адаптації до навчального колективу і надає їм своєчасну соціальну-психологічну допомогу;

ü Школа проводить просвітницьку роботу з батьками щодо уникнення та розпізнавання насильницької поведінки до дитини/дитиною, допомогти дитині в разі проявів булінгу в рамках «Школи позитивного батьківства»;

ü На початку навчального року кожний класний керівник проводить 3 заняття, присвячені профілактиці булінгу та насильству. На першому – знайомить із Антибулінговою політикою, на решті – опрацьовує з дітьми різні схеми дій у тій чи іншій ситуації;

• На початку навчального року (впродовж серпня) для працівників школи шкільний психолог і заступник директора школи з виховної роботи проводять ознайомчу зустріч щодо Антибулінгової політики школи і надають чіткі інструкції та роз’яснення стосовно протидії, реагування та профілактики насильницької поведінки у школі;

ü На початку навчального року в батьківських групах класів у соціальній мережі розміщується для ознайомлення короткий витяг з Антибулінгової політики школи;

Інструкція батькам

для виявлення ознак, що дитина стала жертвою булінгу (цькуваання)

1. Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

2. Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

3. Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

4. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

5. Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

Розділ V   Моніторинг  за реалізацією антибулінгової політики

1. Керівник закладу  призначає уповноважену особу за реалізацію антибулінгової політики
2. Призначена особа відповідає за реалізацією антибулінгової політики, реагування на будь-які сигнали прояву булінгу, а також за внесення пропозицій стосовно внесення змін до антибулінгової політики.
3. Не рідше ніж один раз на рік відповідальна особа повинна проводити загальний моніторинг рівня виконання вимог антибулінгової політики учасниками освітнього процесу. Для цього можна використовувати метод анкетування, опитування тощо.
4. Під час проведення такого загального моніторингу учасники освітнього процесу можуть подавати пропозиції стосовно внесення змін до антибулінгової політики та повідомляти про порушення її вимог на території закладу.
5. На основі результатів анкет працівників відповідальна особа    має підготувати звіт та передати його керівнику.

Враховуючи результати моніторингу, керівник Ковалівського ЗЗСО повинен внести необхідні зміни до  антибулінгової політики та повідомити про них працівників.